Перша школа друкованої справи в Санкт-Петербурзі й у Росії
Друкарні столичного Петербурга 173 року повинні були самі готовити для себе нові покоління складачів, друкарів і ін. працівників. Робилося це шляхом учнівства усередині підприємства.
Хлопчики 13-14 років, а "нередко" й "моложе", прикріплювалися до більш-менш досвідченого працівника. Наприклад, складачеві. І той методом, що тоді називали "з мови й рук", навчав його якомусь набору прийомів. При цьому складачеві, що працював "на відрядності", доводилося заощаджувати свій час. От чому обслуговування його персони покладало на учня.
13 травня (по нашім стилі - 26) 1884 р. відбулося офіційне відкриття Першої школи друкованої справи. Другий по хронології виникнення професійний журнал російських типографів "Огляд графічних мистецтв" повідомляв радісно про це, як про важливу подію в розвитку вітчизняної друкованої справи
Відкриттю Першої школи друкованої справи передували кількаразова спроба. Але в підсумку вони все виявлялися безуспішними. Трохи факторів зіграли вирішальну роль у її виникненні. Технічний прогрес, що усе наполегливіше проникав у друковану справу Росії, настійно вимагав введення технічного утворення. Найбільш прогресивні типографи російської столиці усе гостріше усвідомлювали сумні наслідки відсутності професійного утворення у своїх галузях. Хоча було чимало й типографів, що дотримувалася інший точки зору. Створення Допоміжної каси складачів Петербурга дозволило об'єднати зусилля тих, хто взяв курс на технічний прогрес.
Незаперечна й вирішальна роль постійної Комісії з технічного утворення Російського технічного суспільства. З її ініціативи почалося створення технічних шкіл і училищ для цілого ряду виробничих галузей. Школа друкованої справи - одне з перших таких навчальних закладів. Звідси і її повна назва - Перша школа друкованої справи імператорського Російського технічного суспільства. Найважливішу роль у її створенні зіграли такі діячі суспільства, як Е.Н.Андрєєв і А.Г."Небольсин". Типографи Петербурга високо цінували їхній внесок.
Внесло свою лепту у відкриття школи й 300-"летие" від дня смерті російського першодрукаря Івана Федорова. Воно широко відзначалося в грудні 1883 року. Не випадковий один з перших варіантів найменування її - Перша школа друкованої справи ім'я Івана Федорова. І тільки гостра недостача коштів не дозволила провести процедуру найменування за всіма правилами.
Офіційно школа була відкрита 13 травня 1884 року. У серпні були проведені вступні іспити в обсязі курсу початкових народних училищ. Приймалися в школу хлопчики не "моложе" 14 років, що працювали в друкованих закладах. 15 серпня 1884 року приступилися до занять 65 перших учнів.
Заняття проводилися по середовищах і п'ятницям з 8 до 3 годин вечора, а в неділю з 9 ранку до I години дня. На тиждень доводилося 14 навчальних годин. Згодом ця цифра небагато зросла.
"Положення про школу друкованої справи" було затверджено Міністерством фінансів 13 березня 1881 р. Пізніше школа перебувала у віданні Міністерства народної освіти. Перед нею були поставлені два основні завдання. Перша - дати учням правильне й ґрунтовне знання технічних прийомів різних галузей друкованої справи. Друга - ознайомити учнів за допомогою технічного утворення з головними науковими законами досліджуваного предмета.
Воно ж визначило й перелік предметів, які вивчалися в школі. Для нас цікавий їхній набір: закон Божий, російський мова, арифметика, історія, географія, геометричне креслення, техніка словолитної справи, техніка складальної справи, техніка друкування, механічна й хімічна технологія друкованої справи, іноземні алфавіти, читання математичних знаків і формул, малювання, спів, читання нотних знаків, відомості з фізики, хімії й механіки, літографія й альграфія, гімнастика.
При розробці проекту Положення про школу її учасники зверталися до досвіду закордонних шкіл друкованої справи - Паризької й Віденської. Після кількаразових обговорень достоїнств і недоліків тієї й іншої приступилися до розробки власного типу. Це виявилася загальноміська школа, орієнтована на всі друковані заклади з навчальною друкарнею-майстерні для практичних робіт.
Правда, 16 вересня 1884 року офіційно була відкрита й приватна школа друкованої справи. 23 учня почали займатися в школі при друкарні газети "Новий час" А.С."Суворина". Вона розміщалася за адресою: "Эртелеев" пров., 13. У наш час це вулиця А.И.Чехова.
Перша школа друкованої справи відкрила свою роботу на Заміському проспекті, будинок 17, кв.15. А її багаторічна адреса - Столярний провулок, будинок 8,
Школа початку свою роботу, маючи у своєму розпорядженні засоби в кілька разів меншими, чим вимагав розрахований річний бюджет. Наступними першочерговими стали проблеми підбора викладачів, розробки навчальних програм і підручників. Викладачами спеціальних предметів стали фахівці Експедиції заготовляння державних паперів ("Гознак"), що ведуть друкарень міста.
Зрідка виходили посібника зі складальної справи, Але це були перевідні (найчастіше з німецького) видання. Викладачі школи приступилися до створення підручників. Зложилася цікава практика народження підручників. Протягом ряду років викладач стенографував свої теоретичні заняття. Потім на цій основі писався й друкувався підручник. Першим підручником за загальним курсом друкованої справи (у наш час поліграфії) став "Досвід систематичного курсу по графічних мистецтвах". Створив його винахідник друкованої техніки й видавець М. Д. "Рудометов", що працював в Експедиції заготовляння державних паперів. У світло підручник вийшло в 1898 році.
Невтомно переборюючи труднощі, Перша школа розширювали програму своєї діяльності. Низький рівень учнів, що приходили з малих друкарень, зажадав відкриття допоміжного класу. Поглиблення й розширення знань по спеціальних предметах викликало до життя заняття в третьому класі. Творче використання теоретичних знань і зміцнення професійних навичок виявилося неможливим без навчальної друкарні.
В 1914 році було широко відзначене 30-"летие" Першої школи друкованої справи. Досвід її діяльності знайшов відбиття в спеціальній книзі. Особливо виділялася ініціативна роль школи в друкованому світі. Перша Всеросійська виставка друкованої справи 1895 року - плід зусиль колективу школи і її засновників. Вона ж висунула ідею проведення конкурсів серед складачів. І її випускники завойовували, як правило, перші місця. За 30 років школа дала друкованому миру 484 випускника, які з достоїнством тримали її марку, 57 з них працювали в друкарні Р. "Голике", а потім у Товаристві "Р. "Голике" й В. "Вильборг". І це не випадково: Р. Р. "Голике" - один з 5 почесних засновників Першої школи друкованої справи.
Вона припинила існування у зв'язку з націоналізацією друкарень.
