Книготорговельна класифікація
Асортименти видавничої й іншої продукції, з яким мають справа книгопродавці, дуже різноманітний, складний і динамічний. Як відомо, у цей час у Росії щорічно виходить близько 60 тис. назв книг. При цьому з урахуванням книг минулих років випуску й закордонних видань на книжковому ринку перебуває понад 100 тис. назви. Крім того, книгопродавці й видавці повинні знати, що виходило раніше й що буде випущено найближчим часом.
Працювати з таким більшим масивом без використання класифікації неможливо. Крім того, не слід забувати, що видавці й книгопродавці займаються по суті продажем інформації, нанесеної на матеріальні носії - папір, "аудио"- або відеокасети, CD ROM і т.д. Уводячи в базу даних бібліографічний опис, формуючи "прайс"-аркуші й становлячи каталоги, вони здійснюють підготовку інформації про інформацію, що вони хочуть продати або продемонструвати клієнтам. Якщо ця інформація про інформацію малозрозуміла або взагалі незрозуміла тим, кому вона адресована, процес продажу видань буде неефективний. У результаті потреби покупців у видавничій продукції виявляться незадоволеними, а підприємства книжкового бізнесу не одержать настільки необхідної для їхнього розвитку прибутку. Не треба забувати й про важливу роль книготорговельної класифікації в рішенні проблеми викладення видавничої продукції в торговельному залі, або виражаючись сучасною мовою - мерчандайзингу, а також у виділенні товарних груп асортиментів для маркетингових досліджень.
Першими необхідність "классифицирования" своїх фондів для зручності роботи з ними усвідомили бібліотекарі. Відомо, що клинописні глиняні таблички бібліотеки "Ашшурбанипала", ассірійського царя, що жив у сьомому столітті до нашої ери, були розставлені в приміщенні книгосховища в систематичному порядку. Класифікацію для знаменитої Олександрійської бібліотеки в третім столітті нашої ери склав поет "Каллимах". Надалі, кожна велика бібліотека розробляла свою власну класифікацію. На сьогоднішній день по своїх власних класифікаціях працюють Бібліотека Конгресу, Британська бібліотека й багато інших національних бібліотек.
Більшість російських бібліотек користуються "Библиотечно"-Бібліографічною класифікацією (ББК). На початку двадцятого століття на основі Децимальної (десяткової) класифікації американця "Дьюи" була складена Універсальна десяткова класифікація (УДК), що використовується в багатьох країнах. У Росії УДК застосовують науково-технічні бібліотеки. Таким чином, бібліотеки вже давно користуються національними й міжнародними класифікаціями. Відповідно багато видавців проставляють індекси таких класифікацій на своїй продукції. У Росії найбільш грамотні видавці проставляють на своїй продукції індекси ББК і УДК.
Із книготорговельними класифікаціями картина складалася трохи інша. За рубежем до 80-"х" років "ХХ" століття практично кожне більш-менш велике книготорговельне підприємство або книготорговельна мережа працювали по своїх власних класифікаціях. Іншою тенденцією є використання скорочених варіантів бібліотечних класифікацій. Так, деякі американські книгопродавці, приміром, користувалися й користуються скороченим "трехуровневым" варіантом класифікації "Дьюи".
З появою Інтернет необхідність у загальнонаціональній і міжнародній книготорговельній класифікаціях стала очевидної й насущної, оскільки при впровадженні в практику книжкової справи інформаційних технологій без загальноприйнятих стандартів неможливо. У сучасній книжковій торгівлі важко переоцінити значення "однотипно" структурованих "прайс"-аркушів або стандарту книготорговельного бібліографічного опису видавничої продукції.
На сьогоднішній день спеціальні книготорговельні класифікації існують у багатьох країнах, наприклад, у Німеччині - Warengruppen-Systematik fяr den Buchhandel, у Великобританії - BIC Subject Categories, у Франції - Tableau de la Nomenclature Code-"Thоme" Clil і т.д.
Про історію питання в нашій країні можна прочитати в підручнику В.О. "Осипова" Книготорговельна бібліографія (1), у главі 5 , що так і називається - Книготорговельна класифікація. На самому початку глави автор пише: Необхідність книготорговельної класифікації стала усвідомлюватися ще до революції. Книгопродавці того часу особливо гостро відчували відсутність загальноприйнятої класифікації для систематизації відомостей у книготорговельній періодиці (2). У перші роки радянської влади відсутність ідеологічно підходящої для радянської книжкової торгівлі класифікації привело до використання досить нейтральної щодо цього УДК. Однак досить швидко від її відмовилися. У наступні роки в СРСР існували різні види книготорговельних класифікацій, але до початку вісімдесятих років XX століття було вирішено створити єдину класифікацію для видавничої справи й книжкової торгівлі ("ЕСКК"), індекси якої стали проставляти на всій видавничій продукції. "ЕСКК", пізніше перейменована в "ЕКЛ", була обов'язкової для видавництв, книжкової торгівлі, державної бібліографії системи книжкових палат. У книжковій торгівлі вона використовувалася для:
- єдиної системи обліку, каталогізації й розміщення книг;
- систематизації бібліографічних записів у посібниках видавничо-книготорговельної бібліографії (плани випуску, списки книг і т.д.).
Еволюція радянських книготорговельних класифікацій закінчилася в 1990 р. публікацією скороченого варіанта "ЕСКК"-"ЕКЛ" за назвою Застосування Єдиної класифікації літератури для книговидання в СРСР у книжковій торгівлі (М.: Книжкова палата, 1990).
В останнє десятиліття XX століття майже ніхто з російських видавців і книгопродавців, ні про які загальноприйняті класифікації не замислювався. Переважна більшість із них прийшли в новий для них бізнес із інших сфер діяльності й найчастіше до цього не мали подання про ази книжкової торгівлі. Поки в країні панував успадкований від радянської системи дефіцит книг певних жанрів, про інформаційний супровід книжкової торгівлі ніхто не замислювався, оскільки бізнес сам по собі був "сверхприбыльный". Майже кожний вітчизняний видавець і книгопродавець створював свою власну, часто досить довільну й примітивну класифікацію видавничої продукції й користувався нею винятково для структуризації "прайс-листа".
До початку XXI століття, коли поняття дефіциту пішло в історію, а книжковий ринок Росії став досить насиченим, прийшло час задуматися, про те, як вести бізнес у нових умовах. Стали необхідними маркетингові дослідження й моніторинг ринку, оптимальне керування асортиментами й товарними запасами книготорговельного підприємства, налагодження інформаційного обміну між суб'єктами книжкової справи й т.д. Інакше кажучи, необхідність стандартизації й уніфікації інформаційної тридцятимільйонної книжкової торгівлі, у тому числі й створення єдиної книготорговельної класифікації, стала усвідомлюватися багатьма підприємцями. Пропонувалися різні варіанти рішення цього завдання. Одні йшли по шляху використання минулого досвіду, тобто УДК або "ЕСКК"-"ЕКЛ". Інші сталі шукати й адаптувати для своїх потреб закордонні аналоги.
Нагадаємо, що в загальному плані класифікація - це система супідрядних понять (класів об'єктів) якої-небудь області знання або діяльності людини, використовувана як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями або класами об'єктів (3).
В енциклопедичному словнику Книгознавство класифікації, використовувані в книжковій справі, визначаються як системи впорядкованого розташування добутків печатки й документальних матеріалів по класах, підкласам і більше дробовим підрозділам, розташованим у логічній послідовності, на основі ознак змісту (4).
Класифікація будується на основі якої-небудь ознаки. Такою ознакою в основних класифікаціях книжкової продукції завжди був зміст. Зрозуміло, що класифікувати книги по змісту не так просто. Як різноманітне життя, так різноманітне й коло тем, областей знань, галузей наук, практичної й суспільної діяльності людей, які знаходять висвітлення у видавничій продукції. Класифікація необхідна для швидкого знаходження тієї або іншої книги в бібліографічному посібнику, на полках книгарні, в електронній базі даних. У зв'язку із цим вона повинна ділити книжковий масив на відносно невеликі, легко доступні для огляду частини.
Незручна, громіздка класифікація може послужити причиною помилок при віднесенні видань у тематичні класифікаційні групи, що утруднить пошук книг, знизить ефективність задоволення запитів покупців і, отже, прибуток книготорговельного й видавничого підприємства. Про це писали ще класики радянської книжкової торгівлі: Починаючі працівники іноді недооцінюють значення правильного розміщення книг. Їм здається, що гарні книги покупець завжди знайде й що, керуючись здоровим глуздом, можна навести порядок на книжкових полках. Це серйозна омана. Розставляти книги треба строго за правилами, що значно полегшує роботу із книгою й покупцеві й продавцеві (5).
Згодом більшість зацікавлених осіб прийшли до виводу про необхідність нової єдиної книготорговельної класифікації для російської книжкової торгівлі, при створенні якої був би врахований досвід складання аналогічних класифікацій у нашій країні й за рубежем. Це завдання було вирішено групою фахівців галузі в рамках науково-дослідної теми, що виконувалася "НИЦ" Економіка за замовленням Міністерства печатки РФ. У групу ввійшли представники найбільших книготорговельних підприємств країни ("ОЦ" "ГУП" Московський Будинок книги, "ТД" Молода Гвардія, "ТД" "Библио"-Глобус, Майстер-Книга, "Санкт"-Петербурзький Будинок книги), а також Науково-дослідного центра Економіка.
Опираючись на практичний досвід і теорію книжкової справи, група фахівців, про яку мова йшла вище, розробила проект Книготорговельної класифікації ("КТК"), призначеної для використання підприємствами-учасниками книжкового ринку, тобто продавцями й покупцями видавничої продукції. Вона являє собою систему розподілу видавничого репертуару або книготорговельного асортиментів на розділи, підрозділи й рубрики з метою індексації відповідно до змісту.
Ціль "КТК" - забезпечити єдиний підхід до класифікації видавничої продукції на всім шляху її руху: від виробника до споживачів (у тому числі до бібліотек).
За допомогою даної класифікації видавці й книгопродавці, пропонуючи книжкові товари на продаж і формулюючи попит кінцевих споживачів, можуть "структурировать" їх по єдиним, зрозумілим для всіх суб'єктів книжкового ринку принципам. Таким чином, застосування "КТК" дає можливість прискорити рух товарних і пов'язаних з ними інформаційних потоків, одночасно підвищуючи рівень обслуговування покупців і скорочуючи витрати обігу підприємств.
Керуючись основною вимогою прискорення просування видавничої продукції по книготорговельних каналах, розроблювачі "КТК" прагнули до того, щоб класифікація була зручної й простій у використанні. Це створює передумови для її широкого поширення на книжковому ринку. Варто підкреслити, що тільки у випадку використання "КТК" більшістю видавництв і книготорговельних підприємств вона буде сприяти рішенню завдань інформаційного супроводу книготорговельних процесів і оптимізації інформаційного обміну між суб'єктами книжкового ринку.
"КТК" передбачає можливість її оперативного вдосконалювання й розвитку, гнучкого реагування на зміни видавничого й книготорговельного асортиментів, а також купівельного попиту.
"КТК" призначена:
1. Видавцям. Для оптимізації структури видавничої пропозиції шляхом:
- "проставления" індексу "КТК" на видавничій продукції (поряд з УДК);
- вказівки індексу "КТК" у видавничих інформаційно-рекламних матеріалах ( "прайс"-аркушах, проспектах, планах випуску й т.д.);
- використання в інформаційному обміні із книгопродавцями;
- виділення товарних груп при проведенні маркетингових досліджень.
2. Оптовим і роздрібним книгопродавцям. Для оптимізації керування потоками книжкових товарів у каналах руху товарів шляхом:
- використання "КТК" на стадії аналізу видавничої пропозиції, закупівлі товарів і формування книготорговельних асортиментів;
- розміщення книжкових товарів у торговельних залах;
- використання в інформаційному обміні з видавцями, постачальниками й покупцями (бібліотеками);
- використання в маркетингових дослідженнях, а також інших бізнес-процесах.
3. Бібліотекам. Для оптимізації комплектування фондів шляхом:
- аналізу пропозиції видавничої продукції;
- закупівлі книжкових товарів і інформаційного обміну з постачальниками.
"КТК" побудована на двох основних принципах: принципі "десятичности" ієрархічного розподілу й принципі класифікації видань по їхньому основному змісті.
Принцип "десятичности" ієрархічного розподілу означає розподіл масиву видань на розділи, підрозділи й рубрики в напрямку від загального до частки з використанням десяткового коду (цифр від 0 до 9). Таким чином, перший рівень класифікації складається з десяти розділів, другий рівень включає до 100 підрозділів (діапазон від 00 до 99), третій рівень - до 1000 рубрик (000-999). При бажанні видавець або книгопродавець може виділити четвертий рівень розподілу (він буде позначатися цифрами в діапазоні від 0000 до 9999).
Перша цифра в шифрі "КТК" позначає розділ, друга - підрозділ, третя рубрику.
Розподіл на розділи - обов'язково для всіх, навіть самих дрібних підприємств книжкової торгівлі. Подальше поглиблення класифікації (підрозділи, групи, підгрупи) виробляється в тих випадках, коли в даному підприємстві є велика кількість назв відповідної тематики. Великі видавничі й книготорговельні підприємства можуть відчувати потребу в більше дробовому розподілі, чим пропонує "КТК", тобто створенні четвертого рівня класифікації (підгрупи). Поки в "КТК" четвертий рівень відсутній, однак книгопродавці й видавці можуть самостійно створити свій варіант. Надалі на основі аналізу потреб практики й досвіду використання "КТК" можливо її доповнення четвертим рівнем.
Послідовність розділів "КТК" визначена з урахуванням традиційних класифікацій: Універсальної десяткової класифікації (УДК), "Библиотечно"-Бібліографічної класифікації (ББК), Єдиної схеми класифікації літератури в книговиданні ( "ЕСКК"-"ЕКЛ"). Деяка еклектичність, що виявилася у виділенні усередині однієї класифікації розділів і підрозділів по різних принципах, обумовлена специфікою книжкової торгівлі.
